Ідея занурення гравця безпосередньо в гру не залишає уми, як розробників, так і самих гравців. Як би не були провальні перші експерименти і з віртуальною реальністю-технологія не стояла на місці. Зараз володіючи смартфоном і окулярами, за ціною бізнес-ланчу, будь-хто може отримати перший досвід як занурення у віртуальний простір, так і перший ігровий досвід в ньому.
Це все звичайно добре, але сидячи на стільці, зануритися в гру не особливо виходить. Хочеться дії. Хочеться відчувати, що ти дійсно всередині гри, а не просто дивишся під іншим кутом. Так, хтось може запропонувати використовувати повноцінні дорогі хед-сети на зразок oculus rift. У комбінації з приставками останнього покоління або потужним комп’ютером можна і мечами помахати, і підстрілювати кого ні будь. Прикро тільки що свобода переміщення обмежена довгою і площею квартири.
Першому гравцеві приготуватися!
Ці проблеми були, і їх рішення було неминуче. Але про самих технологіях трохи нижче, а зараз переходм до цвяха програми-мережі vr-клубів anvio, найбільшої в росії і європі! ну, якщо вже йти за новим досвідом, то розмінюватися на дрібниці явно не варто. Заходимо, залишаємо сумки і вміст кишень в спеціальній скриньці, щоб нічого з матеріального світу не відволікало, і поспішаємо назустріч пригодам!
Про самі пригоди. На даний момент доступно 4 гри: парочка бадьорих м’ясних шутерів в умовах зомбі-апокаліпсису. City-z і її продовження city-z: ті, що вижили. До слова в другій доведеться пробігтися по хмарочосу москва-сіті. Хммм. На якийсь момент я навіть задумався над тим, що сьогодні варто повбивати зомбей. Але як можна відмовитися від можливості відправитися на космічну базу, з якою було втрачено зв’язок? правильно. Ніяк. Тому мною був вибираю варіант гри-station zarya. Але якщо ви подумали що з різноманітністю тут все сумно, і крім пострілушек нічого немає – даремно ви так. Четвертим, доступним на момент написання статті, варіантом віртуального пригоди була подорож в руїни стародавньої цивілізації. Справжня пригода в дусі індіани джонса або лари крофт! але щось довге передмова, давайте ближче до справи.
В одній чорній-чорній кімнаті.
Спорядження необхідне для повного занурення приємно здивувало зручністю і невеликою вагою. На руки і ноги прикріплюються невеликі датчики руху, на спину надівається невеликий рюкзак, що приховує в своїх надрах повноцінний комп’ютер, а на голову, власне, самі окуляри віртуальної реальності. Ну і зброю, звичайно, теж видають. Схоже на іграшкове, в світі реальному, але вельми смертоносне у віртуальному світі.
Після короткого інструктажу гравців проводять в досить простору кімнату, і ось тут розкривається найголовніша особливість такого способу розваг – повна свобода переміщення. Так, кімната не безмежна, і так це не повністю відкритий простір. Але в тому і сіль! будь-яка перешкода в грі, крім бездонних прірв, так чи інакше, існує і в реальному житті. І якщо у віртуальному світі у гравця перед обличчям колона, то вирішивши її протаранити ризикуєш отримати пару шишок на лоб. Але до цього звикаєш і досить швидко. Особисто у мене вже хвилин через 10 мозок перестав чіплятися за відчуття простору реального і не намагався якось зіставити те, що відбувається на екрані. Скажу більше – на парі рівнів я навпаки, дивувався тому, наскільки масштабними вони відчувалися.
Але все це техніка і лірика. Головне що хочеться отримати від гри, а саме емоції, тут на вищому рівні!
Як вже говорилося вище-одна справа сидіти на стільці або ходити по своїх квадратних метрах боячись розбити монітор або розчавити кішку, і зовсім інше мати свободу переміщення. Зі своїм вибором на користь пригоди на космічній базі я абсолютно не прогадав. Те спорядження, що було надіто на мене в реальності, непогано так підходило під якийсь футуристичний захисний костюм. Чесно кажучи-мене б і якийсь інтерфейс з смужкою життя не збентежив-doomslayer’у можна було, так чому мені не можна?
По самому геймплею відбуваються в грі нагадало мені про старих-добрих рейкових шутерах. І я не про сучасні ігри мають сюжет і локації прямі як палиця. Я про гру за типом the house of the dead. Так, по суті, тир, в якому від місця до місця гравець має можливість переміщатися в невеликому просторі. І так, якби це було простою грою, то я б, швидше за все і не думав її завантажувати. Але коли ти відчуваєш себе всередині того, що відбувається все трохи інакше.
Окремо доставляє звуковий супровід, який регулярно змушував здригатися і обертатися на дивні звуки. У якийсь момент воно стало справжнім союзником, підказує з якого боку очікувати приходу ворогів, і якими вони будуть.
Окремо варто згадати про відчуття зброї в грі. Тут все не однозначно. З одного боку – у тебе в руках не просто контролер, а щось цілком схоже на справжнє (або можливе) зброю. Тримати його в руках приємно, а використовувати для стрільби і того крутіше. Ця магія працювала ще з часів світлових пістолетів для дендіка. Але зброя всередині гри виглядає інакше. До того ж його ще можна і міняти. Так, звичайно, все можна виправдати зміною режиму стрільби, але відчуття. Ну і так, хотілося б мати хоча б якусь невелику вібровіддачу при стрільбі, але це вже нюанси.
Про пікселі та очі.
Рухаючись до закінчення, і опису вражень, не можу не обійти стороною два важливих питання, які завжди йдуть в комплекті з будь-якою згадкою vr-технологій.
Перша, і зупиняє багатьох від зіткнення з технологією, особливість-це якість картинки. Так, по суті комп’ютера доводиться виводити дві ідентичних картинки, на екрани не найвищої роздільної здатності. І на думку багатьох «експертів» через це ви будите розрізняти кожен піксель на матриці, а графіка буде на рівні ігор 2001 року. Ну не знаю. У процесі гри я не помічав пікселізації зображення. Межі пікселів для мене залишилися не помітні, принаймні в самій грі. Можливо, десь в настроювальних меню це і кидається в очі, але особисто я не ставлюся до людей люблячим проводити час за розгляданням налаштувань.
Другий важливий момент-зір. Багато людей носять окуляри або контактні лінзи відмовляють собі в задоволенні перегляду фільмів 3d, а від vr і зовсім біжать як від чуми. Але мало хто замислюється над тим, що це абсолютно різні технології. І так, я ставлюся до того табору людей, які не ходять на фільми в 3д, але при цьому не відчував дискомфорту під час гри. До того ж окуляри мають гнучкі налаштування по посадці і фокусуванні, так що навіть якщо з якихось причин ви не носите лінзи-в окулярах пограти цілком вийде.
Тепер ти живеш тут.
Почати висновок хочу саме з цієї фрази. Вбивство фінального боса спричинило за собою вкрай сумні наслідки у вигляді таблиці результатів і прохання зняти шолом. Хотілося, прям як вранці, “ще 5 хвилиночок”, але реальний світ невблаганно вимагав в себе повернутися. І ось залишившись знову в чорній кімнаті, прийшло усвідомлення, що було круто! так, трохи прикро за швидкоплинність, але ж завжди можна прийти і повторити! а краще ще з друзями, адже в четвером і монстрів побільше, та й завжди є кого звинуватити в тому що він підлогу гри просто бігав дивлячись в підлогу.
До слова – хлопці з мережі vr-клубів anvio планують відкрити арену для 8-ми чоловік c бадьорою перестрілкою командами 4х4. А це повинно бути нереально круто, особливо якщо врахувати, що смерть персонажа (або вже правильніше говорити аватара?) змушує внутрішні органи неприємно стиснутися. Чекаємо бадьорого pvp і приходимо готуватися і тренуватися вже зараз! vr ще не скоро стане буденністю, так що отримати такі враження просто необхідно для кожного хто любить гри. Ну а якщо вам або вашим друзям все квести в реальності вже поперек горла-то я взагалі не розумію, чому ви тільки зараз дізналися про таке крутому місці!
Коротше кажучи-однозначна рекомендація.
Стало цікаво? тоді не забудьте при оплаті вказати промокод playvr дає знижку 10%!
